У своєму нинiшньому виглядi Соцiалiстичний Iнтернацiонал - органiзацiя, що об'єднує соцiалiстичнi, соцiал-демократичнi, робочi партiї всього свiту, офiцiйно iснує з 1951 року.
Тодi у Франкфуртi-на-Майнi вiдбулася Мiжнародна конференція соцiалiстiв. Її представляли делегати вiд 34 партiй, переважно з Європи. В їхнiх лавах на той час налiчувалося 10 млн. осiб. Hа конференцiї було прийнято Франкфуртську декларацiю «Цiлi та завдання демократичного соцiалiзму». Вона дозволила соцiал-демократiї, спадкоємицi II Iнтернацiоналу, по-новому пiсля Другої свiтової вiйни, на новому теоретичному пiдгрунтi пiдiйти до розумiння свого призначення. Франкфуртська декларацiя проголосила, що «демократичнi соцiалiсти визнають утвердження загального миру найважливiшим завданням нашого часу» i охарактеризувала соцiалiзм як мiжнародний рух, учасники якого прагнуть до однiєї мети - «до системи соцiальної справедливостi, кращого життя, свободи i миру в усьому свiтi». Демократизм i принцип консенсусу в органiзацiйнiй побудовi Соцiнтерну, умiння сфокусуватися на головних проблемах сучасностi, привабливiсть соцiальної теорiї зробили його центром тяжiння для партiй всього свiту, що обстоюють погляди демократичного соцiалiзму. Зараз до нього входить 161 партiя, у тому числi 31 - з Африки, 38 - Америки, 20 - Азiї i країн Тихоокеанського басейну, 59 - країн Європи. До складу Соцiнтерну також входять 10 асоцiйованих членiв i три братерськi органiзацiї - Соцiнтерн жiнок, Мiжнародна спiлка соцiалiстичної молодi й Мiжнародни й рух «Фальконiв», Соцiалiстичний Iнтернацiонал освiти. Хоча партiї - члени СI вiдрiзняються одна вiд одної, все ж можнавиокремити кiлька загальних ознак. По-перше, їх об'єднує орiєнтацiя на демократичний соцiалiзм, що розумiється не тiльки як iдеал, а й як процес тривалих необмежених у часi суспiльних перетворень. По-друге, партiї Соцiнтерну мають мiцнi зв'язки з мiсцевим профспiлковим рухом i разними категорiями найманих робiтникiв. По-третє, в основу їхньої спiвпрацi покладено принцип полiтичного консенсусу. По-четверте, пiд час вирiшення соцiально-економiчних проблем прiоритетним для них є соцiальний махист трудящих. Iншi питання (ринку, цiноутворення, державного регулювання економiки) можуть розглядатися як особливостi партiйного курсу в окремих країнах. У 1989 роцi Франкфуртська декларацiя трансформувалася в Стокгольмську декларацію принципiв. Стокгольмський документ виводить соцiал-демократiю на рiвень глобальних загальнолюдських вимiрiв, без яких вже не можуть вирiшуватися i регiональнi, в тому числi європейськi, проблеми. В «Декларацiї принципiв» закрiплено традицiйнi цiнностi соцiал-демократiї i визначено першоряднi завдання на нове десятирiччя - iнтернацiоналiзацiю економiки, широкий доступ всiх країн до iнформацiїi нових технологiй, розширення соцiально-економiчної i полiтичної спiвпрацi мiж рiзними народами, охорону навколишнього середовища, забезпечення прав людини i соцiальної справедливостi. Hа межi 80-90-х рокiв XX столiття соцiалiсти з країн колишнього Варшавського блоку, соцiал-демократи Чехiї, соцiалiсти Угорщини, польськi соцiал-демократи Александра Квасьневського скористалися серйозною пiдтримкою Соцiнтерну в цiлому, його найбiльших партiй, прийшли до влади у своїх країнах. Сьогоднi 56 партiй входять до уряду i урядових коалiцiй.